Від часів Ярослава Мудрого і до…: що ти знаєш про екодослідників та екозахисників із нашої історії?

В «Уставі Великого князя Ярослава Володимировича про суди» був розділ «Про бобрів», який визначав покарання за самовільне полювання на цього звіра. Штраф становив 12 гривень — таке ж покарання, як і за вбивство підневільної людини.

Український орнітолог Володимир Дзедушицький організував резерват «Пам’ятка Пеняцька» в буковому пралісі на площі 20 га біля с. Пеняки під Бродами, що на Львівщині. На жаль, у воєнні часи багато цього лісу вирубали.

Віктор Скаржинський розробив і втілив науково обґрунтовану систему лісорозведення на півдні України і як наслідок створив прекрасні лісові масиви на Миколаївщині.

З іменем Миколи Ніколаєва асоціюють зародження та становлення природоохоронного руху на Полтавщині, адже він 16 грудня 1913 року першим виступив із доповіддю про охорону пам’яток природи Полтавської губернії перед членами Полтавського губернського земства. Опісля земство виділило 400 рублів для проведення конкурсу на кращий нарис про охорону пам’яток природи.

З 1935-го Євдокія Решетник працювала науковою співробітницею Київського зоопарку та провадила там гурток юних натуралістів. Деяких тварин науковиця забирала додому, до прикладу, білку, яка надовго кудись зникла в будинку, а потім її віднайшли в пальті.

Олександр Яната зібрав колекцію метеликів і гербарій рослин півдня України. У своєму гербарії він мав 402 рослини, до яких навів 579 українських назв. Крім того, у 1925 році вчений опублікував монографію «Рослина та її життя», а ще заснував журнал «Вісник природознавства».

Ще 1926 року Володимир Вернадський визначив межі поширення та роль живого в біосфері. Вчений звернув увагу, що не всю біосферу рівномірно наповнюють живі організми. Тільки на межі атмосфери та літосфери й у верхніх шарах гідросфери є «плівка життя», де зосереджені рослини, тварини та мікроорганізми. На думку Володимира Вернадського, головним завданням людства має бути охорона біосфери, припинення її знищення людиною, збереження принаймні теперішнього її стану та рівня організації, від чого залежить майбутнє людських цивілізацій.

Михайло Котов провів більш як 70 експедицій. Опісля виїздів на природу вчений опрацьовував зібраний матеріал, аналізував його, готував публікації та доповіді. Так, 1962 року Михайло Котов видав перший в Україні список найрідкісніших видів рослин, які потребують охорони, із пропозицією шляхів їхнього збереження.

Георгій Висоцький запровадив у науку поняття «місцевість», яке відповідає сучасним уявленням про складові ландшафту. Крім того, вчений був одним із засновників та авторів першого у світі журналу «Ґрунтознавство», який почали видавати з 1899 року, — там висвітлювали проблеми генезису й географії ґрунтів тощо.

Свого часу Степан Стойко отримав золоту медаль імені Петера Й. Ленне Фундації імені Й. Ф. Гете від Європейської комісії за успіхи в налагодженні міжнародної співпраці в галузі охорони природи. Його зусиллями в Україні створили Карпатський державний заповідник, Карпатський біосферний заповідник, а також низку національних природних парків, як-от Карпатський, Шацький, Яворівський, Ужанський і «Сколівські Бескиди».