Як ти знаєшся на інклюзивній лексиці?

У кожної та кожного з нас є якісь особливі потреби: випити запашної кави вранці, вийти на прогулянку ввечері чи двічі на тиждень ходити до басейну. А от простір, дружній до людей з інвалідністю чи маломобільних груп населення, — базова потреба. Інклюзія — це процес збільшення участі різних груп населення у соціумі. Тому терміни «люди з особливими потребами» та «люди з інклюзією» — некоректні.

У комунікації дотримуймося принципу «спочатку — людина». Це означає, що ми бачимо та називаємо насамперед людину, а вже потім її захворювання чи травму.

Люди з інвалідністю використовують крісло колісне, до того ж на ньому вони ходять, а не їздять. Термін «інвалідний візок» не відповідає принципу «спочатку — людина», адже акцентує на одній її рисі — інвалідності, а крім того, кріслом колісним можуть користуватися люди, які відновлюються після операції або мають перелом ноги.

Згідно з принципом «спочатку — людина», коректний термін — людина з ПТСР (посттравматичним стресовим розладом). Інші ж, як-от «ПТСРник» чи «травмований», стигматизують людину, ніби попереджаючи, що вона небезпечна для оточення, хоча це не так. Часто люди з ПТСР почуваються вразливими, стривоженими та розгубленими.

Монголоїди — це назва однієї з рас, тому не вживаємо її для позначення національної належності. Слово «азіати» використовують як образу, маючи на увазі неосвічених чи некультурних людей. Коректний термін на позначення вихідців з Азії — азійці. Або можемо називати за конкретною країною походження: в’єтнамець, узбек, індієць.

Слова «кольоровий», «чорний» наголошують на одній лише рисі та знеособлюють людину.

Мова жестів — це наша міміка, усмішка, розмахування руками. Сурдопереклад — застарілий радянський термін. А люди з порушеннями слуху спілкуються жестовою мовою. У різних країнах жестова мова своя і навіть може мати діалекти залежно від регіону.

Кожен і кожна з нас особливі: хтось швидко розв’язує математичні задачі, комусь легко даються мови, іншим же потрібна повна тиша для зосередження. Інклюзивна освіта — єдина сфера, де можемо вживати термін «особливий», — у словосполученні «особливі освітні потреби».

Словосполучення «неблагополучна сім’я» або «важка сім’я» стигматизує. Воно показує: з цими людьми щось не так, вони не є повноцінною частиною суспільства. А от складні життєві обставини — хвороби, розлади, безробіття, зловживання шкідливими речовинами, бездомність тощо — із допомогою інших можна подолати.

Біженці — це люди, які змушені були покинути свою країну. Тому, коли говоримо про людей, які вимушено залишили свої домівки та переїхали в інший регіон України, використовуємо термін «внутрішньо переміщені особи» (або скорочено — ВПО).