Локації, події, назви: що ти знаєш про символи Революції гідності?

Це ми, звісно ж, про польову пошту Майдану! Цю громадську службу започаткувала архітекторка Марта Чабанюк у січні 2014-го, аби розважити активістів на майдані Незалежності. Поштою користувалися переважно мешканці наметового містечка на площі: листи вкидали у спеціальні скриньки на стендах біля Головпоштамту й Українського дому, а по вечорах волонтери-поштарі розносили конверти адресатам. Пошта продовжила працювати й після Революції гідності та випустила кілька марок і листівок.

Освітню громадську ініціативу для мешканців наметового містечка й усіх небайдужих громадян назвали «Відкритий Університет Майдану» (ВУМ). Ще у грудні 2013-го на сцені ВУМ провели 295 лекцій, які збирали 30–700 слухачів. До речі, університет досі працює як всеукраїнський рух громадянської освіти з осередками по всій Україні.

26 січня — майже одразу після того, як протестувальники захопили Український дім, — подружжя Інни та Віктора Бісовецьких заснували в будівлі бібліотеку. До ініціативи підключилися всі охочі громадяни, які приносили до книгозбірні видання з Будинку профспілок і КМДА, а також з домашніх бібліотек. Найбільше всіх цікавили історична література, твори світових та українських класиків, зокрема Ліни Костенко, Григорія Сковороди, Миколи Костомарова.

Каркас новорічної ялинки, яку влада планувала встановити наприкінці 2013 року, простояв 9 місяців — з грудня 2013-го до серпня 2014-го. Певний час активісти не давали знищити конструкцію, поки її не відвезли на зберігання в Національний музей історії України у Другій світовій війні.

Piano Extremist, або ж Піаніст Майдану, — це один з активістів революції. Він став відомим завдяки імпровізованій акції перед силовиками «Беркуту»: чоловік у бронежилеті й балаклаві грав на фортепіано неокласичні твори, розвернувшись до найманців спиною. Фото з Піаністом Майдану публікували як в українських, так і у світових медіа, а сам активіст перетворив свій образ на творчий проєкт.

Мова тут про «Марш мільйонів», що відбувся 8 грудня 2013 року. Тоді на майдані Незалежності на віче зібралися сотні тисяч громадян, що висловлювали невдоволення свавіллям влади. Наприкінці акції учасники повалили пам’ятник Леніну на Бессарабській площі.

16 січня 2014 року у Верховній Раді прийняли кілька законів, які прозвали диктаторськими, зокрема вони забороняли використовувати під час мітингів маски й шоломи, вводили кримінальну відповідальність за екстремістську діяльність і обмежували рух автоколон. Закони, які ухвалили з порушеннями Конституції, обурили активістів Євромайдану: 19 січня відбулося 8-е народне віче, що переросло в сутички із силовиками.

Перехід революції від мирної до гарячої фази назвали Вогнехрещею, адже сутички відбулися на Водохреще, яке християни східного обряду святкують 19 січня.

Вперше фразу «Небесна Сотня» вжила письменниця Тетяна Домашенко на майдані Незалежності в Києві. Тоді тривала церемонія прощання з протестувальниками, які загинули під час боїв із силовиками 20 лютого на вулиці Інститутській.

За висновками дослідників, «Пливе кача…» — закарпатська народна пісня, яку склали на початку ХХ століття. Зокрема про її походження свідчить згадка в тексті назви річки Тиси.