Націоналізм і урбан-романізм: що ти знаєш про Валер'яна Підмогильного?

Петро Якович і Мокрина Семенівна Підмогильні із села Писарівки, що на Катеринославщині, не мали власної землі. Батько — конторник в економії графа Воронцова-Дашкова в селі Чаплі, мати — звичайна селянка, від природи інтелігентна й розумна.

У Катеринославському університеті Підмогильний навчався спершу на математичному факультеті, а згодом перейшов на правничий. Та не минуло й року, як він залишив навчання, натомість почав учителювати і зосередився на літературній творчості.

Творче життя Валер’яна Підмогильного тривало 15 років, і за цей час він устиг написати досить багато: два романи, повісті, декілька прозових збірок і літературознавчі розвідки.

Коли Валер’янові Петровичу радянська влада заборонила друкувати власноруч написане, він почав активно перекладати. Здебільшого для цього вибирав твори французьких авторів: Анатоля Франса, Еміля Золя, Гюстава Флобера, Віктора Гюго, Оноре де Бальзака, Гі де Мопассана.

Автором оповідання «Під мінаретами» є Михайло Коцюбинський. До речі, саме його Валер’ян Підмогильний вважав своїм духовним наставником з відчуття слова.

Словник «Фразеологія ділової мови» Валер’яна Підмогильного та Євгена Плужника мав на меті викорінити «мовні штампи» російської мови в українських установах.

Підмогильний був серед організаторів літературного об’єднання «Ланка», яке 1926 року перейменували на «Марс». Туди входили такі письменники, як Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський.

У 1928 році у Валер’яна Підмогильного народжується син Роман.

У 30-х роках ХХ століття політична ситуація в Україні змінилася докорінно: доба українізації добігла кінця й розпочалося винищення української інтелігенції. Тоді, у 1930 році, Валер’яна Підмогильного виводять із редакції часопису «Життя і революція», його твори більше не друкують.

Катерина Червінська була акторкою, хоча, певно, у неї був талант і до письма. Перебуваючи під арештом, Валер’ян Підмогильний звертається до дружини із проханням у листі від 16 лютого 1935 року: «Щодо “Повісті без назви”, яку я писав, то збережи рукопис. У моєму столі залишився один не передрукований розділ, чернетка, розд. ІІ, спробуй його опрацювати начисто».

8 грудня 1934 року за вказівками радянської влади Валер'яна Підмогильного заарештували — ув'язнення він відбував у Соловецькому таборі.

Катерина Червінська отримала копію свідоцтва про смерть чоловіка, де було написано: «Підмогильний Валер’ян Петрович помер 19 грудня 1941 р. віком 40 років. Причина смерті — рак печінки». Але єдиною правдою був лише факт смерті. Насправді ж особлива трійка УНКВД Ленінградської області затвердила рішення розстріляти письменника ще 1937 року. Це сталося 3 листопада з нагоди двадцятирічного ювілею Жовтневої революції. Підмогильного разом із багатьма іншими представниками української інтелігенції вбили у Карелії, в урочищі Сандармох.