Індоєвропейська мовна сім’я — найбільша у світі. До неї належить понад 400 мов: як сучасних, так і мертвих.

Орієнтовно 94 % жителів Європи розмовляють індоєвропейськими мовами.

Носії індоєвропейської мови проживали на території Європи приблизно 5000 років тому — у той час якраз будували єгипетські піраміди.

Нині серед індоєвропейських мов є такі гілки: анатолійська, індоіранська, грецька, італійська, кельтська, германська, вірменська, тохарська, балто-слов’янська та албанська.

Греки почали використовувати алфавіт орієнтовно у VIII столітті до нашої ери. «Іліада» та «Одіссея» Гомера — найдавніші письмові твори грецькою, які дійшли до сучасного читача.

Готська мова IV століття нашої ери — найдавніша серед германських мов, яку добре вивчили науковці.

Саме англійську вивчають в неангломовних країнах як першу іноземну мову. Через це вона отримала статус lingua franca, тобто статус мови, яку обирають, щоб порозумітися між собою, носії інших мов.

У Європейському Союзі дотримуються політики багатомовності, тобто офіційна мова кожної країни-учасниці стає й офіційною для ЄС. Тож нині об’єднання має 24 офіційні мови, це болгарська, хорватська, чеська, данська, голландська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, ірландська, італійська, латвійська, литовська, мальтійська, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, іспанська та шведська.