День Святого Миколая, що відзначають взимку, наші пращури називали ще й Холодним або ж Зимнім Миколою. За різними календарними системами відзначали й відзначають його 6 чи 19 грудня. Натомість Літнього або Весняного Миколу святкували та святкують 9 чи 22 травня.

Миколині святки зазвичай тривали три дні включно з головним святом. У цей час наші пращури готували узвар і кутю, а також починали колядувати — співали осібні колядки з ім’ям святого Миколая.

Такого звичаю дотримувалися в деяких регіонах, наприклад, на Уманщині. Він полягав у тому, аби дати можливість нужденним відзначати день Святого Миколая, піднісши їм якийсь подарунок. Це міг бути, приміром, мішок борошна, який ввечері, аби ніхто не бачив, ставили коло дверей. Цим наші пращури немовби косплеїли святого Миколая :)

На Полтавщині та Слобожанщині від Зимнього Миколи й до Різдва пекли святкові пряники: панянок, коней і коней із вершниками. Їх давали дітям, які приносили вечерю хрещеним батькам, родичам чи сусідам. А на Бойківщині печиво, яке виготовляли до свята Миколая, називали миколайчиками.

У 30-х роках ХХ століття дослідники зафіксували, що на Бойківщині ввечері перед святом Миколая діти ставили біля вікна свої черевики або чоботи й опісля чекали на появу святого.

Гуцули вірили, що святий Миколай опікується дикими та свійськими тваринами. Тому на Миколая, аби святий оберігав худобу, вони «давали “на Боже” і приносили будзи на акафіст». Акафісти — церковні гімни на честь Христа, Богородиці, янголів і святих, а будзи — то свіжі сири з овечого молока.

Молодь відзначала день Святого Миколая зазвичай на вечорницях, де колядували й щедрували. На Сумщині дослідники навіть зафіксували, як під час таких святкувань дівчата навчали хлопців колядувати, а юнаки давали їм за це гроші.

На Звенигородщині дослідники зафіксували звичай, за яким місцеві чистили криницю напередодні Літнього Миколи. Для цієї справи обирали вродливих, доглянутих парубків, аби й вода у криниці надалі була чистою. Дівчата заздалегідь прикрашали локацію квітами, а в день Святого Миколая жителі села збиралися довкола криниці задля спільного святкування.

Етнографи помітили, що, наприклад, на Черкащині перед Літнім Миколою наймали пастухів, а на свято їм платили й дарували гостинці. Того ж дня був звичай вперше виводити коней пасти.

Дослідники повідомляють, що на сході Бойківщини у день Весняного Миколи святили сіль і давали її худобі, аби та мала захист від укусів гадюк.