Пояснення від ТПГ:
Тремпель — уже легендарне слобожанське слівце, що позначає плічка для одягу. За останні роки воно стало настільки поширеним, що його вже навряд чи й випадає називати діалектизмом. Тому коли харків’янин чи харків’янка просить подати тремпель, шукати його слід саме в шафі з одягом чи гардеробі.

Пояснення від ТПГ:
Маторженик (чи макорженик) — слово родом із Донеччини, Луганщини та сусідніх земель. Позначає воно тарадиційну перепічку — коржики з маком і медом.

Пояснення від ТПГ:

Якщо хтось є ґдирою, це означає, що такій людині нічим неможливо догодити: їй усе не на часі, все не так і всі не такі… Вона тільки те й робить, що розповідає іншим, як можна було б зробити чи сказати краще. Хоч це діалектне слово поширене переважно на Львівщині, ґдиру легко знайти в будь-якому куточку планети.

Пояснення від ТПГ:

Хоч це слово може звучати смачно, але на Рівненщині мармідку навряд чи вийде скуштувати, адже це контейнер для їжі. Тож краще мати це на увазі, аби не отримати замість омріяного смаколика сироп чи шоколад у судочку. До речі, на Бесарабії на контейнер кажуть «тавочка», а на Івано-Франківщині — «шкарабонька».

Пояснення від ТПГ:

Звісно, у будь-якому куточку України знають, що всі наші землі точно звільнять, і можна буде поїхати хоч до Скадовська, хоч на Лемурійське озеро. Варіантів буде вдосталь, а поки доводиться лише мріяти та планувати. У таких випадках буковинці й уживають слово «відей» або «відов», що означає припущення, себто в перекладі — «мабуть».

Пояснення від ТПГ:

Якщо на східних теренах України тобі радять одягнути пайту, це означає, що на вулиці, скоріше за все, прохолодно, тож теплий світшот не завадить. Слово «пайта» потрапило у східні діалекти з фінської, де «paita» називають сорочку. Дослідники припускають, що це слівце сюди завезли фарцувальники, які за часів СРСР продавали іноземні речі. В Україні значення слова трохи змінилося та стало позначати кофтину, світшот чи светр на застібці.

Пояснення від ТПГ:
На Буковині, як і в інших регіонах України, багато хто полюбляє насолоджуватися ароматом бузку, от тільки місцеві називають ці квітучі кущі дьордьованом або арґіваном. Цікаво те, що ім’я Дьордій або Дьордьо — це буковинська (і румунська) версія імені Георгій. Втім, який зв’язок між Георгіями та бузком — наразі загадка.

Пояснення від ТПГ:

Звісно, з шипини також можна зварити чаю, але смак буде вже геть іншим, ніж у завареного з шипшини напою… На Поліссі шипина (або ж шіпіна) — це глиця або опала хвоя, якої справді багато у хвойних лісах. А збирають її, аби накривати город, зокрема картоплю. Тож коли дізнаємося в місцевих про особливості лісів, варто прислухатися, аби замість кущів шипшини не втрапити до соснового бору.

Пояснення від ТПГ:
Хоптою жителі Тернопільщини та Львівщини називають бур’ян чи загалом дикі польові рослини. На власних ділянках її переважно микають, себто виривають. Тож у цьому випадку слід братися до сапки й рукавичок, аби очистити город від пирію, осоту, конюшини й інших рослин, що шкодять врожаю.

Пояснення від ТПГ:

На Волині, Черкащині й інших регіонах України в попінці можуть переносити, приміром, сіно, або ж накрити нею ділянку для пікніка. Це слово позначає шматок рядна та походить від «попони» — покривала, яким накривають коня.