Половецьке слово cosac означало вартових на кордоні. Від нього, ймовірно, пішло кримськотатарське qazaq — «вільна людина», «авантюрист», «шукач пригод», «бурлака».

Козаки з’явились у 15-му столітті на теренах Дикого Поля, яке займало всю південно-східну половину сучасної України. У Західній Європі в той час закінчувалась епоха лицарства.

Ямпільщина вже тоді була прикордонною територією, а значить, тут жило багато козаків. Особливо часто Ямпіль і близькі до нього населені пункти згадують у зв'язку з подіями визвольної війни Богдана Хмельницького.

Чайки були побудовані особливим чином, з використанням подвійного дна. Між двома днищами човна розміщували вантаж-баласт, завдяки якому судно занурювалося у воду. Це давало можливість непомітно підпливти до недругів.

Про характерників говорили, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні куля, крім срібної, не брали» і що вони «могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе».

Дві пляшки. А після цього, за легендою, претенденту в запорожці потрібно було пройти по колоді, перекинутій над водою, як місток.

Запорізькі козаки базувалися на острові Хортиця. Бузькі козаки несли прикордонну службу на річці Південний Буг, їхній центр був у Миколаївській області. Азовські козаки займалися, зокрема, піратством, і жили поблизу сучасного Маріуполя.

Охочекомонні козаки (компанійці) - різновид нерегулярного козачого війська, яке, на противагу постійним, реєстровим або січовим козакам, формувалося у воєнний час із числа населення, котре в міжвоєнний час вело життя мирних поселян і промисловців.

За легендою, лист було написано в 1676 році кошовим отаманом Іваном Сірком «з усім кошем Запорозьким» у відповідь на ультиматум султана Османської імперії Мехмеда (Мухаммеда) IV. Оригінал листа не зберігся.

Немає породи декоративних собак «козак». Принаймні, поки що не вивели.